Поїздка до Польщі – 2023
Останні кілька років я не виїжджав за межі Манітоби, за винятком короткочасного перетину кордону з Саскачеваном під час ковідних обмежень.
Але 2023 року мені випала нагода побувати в новій країні – Польщі. Головною метою була зустріч з родичами, але, звісно, я не міг не спостерігати за птахами.
Оскільки звичайна орнітофауна Польщі майже не відрізняється від української, більшість птахів мала бути мені знайома. До того ж, кінець жовтня – не надто вдалий час для пташиного різноманіття. Тим не менше, я сподівався знайти як мінімум двох лайферів, види, які є і на заході України, але мені не траплялись: короткопалого підкоришника і зелену жовну.
Але були й більш сміливі сподівання – я хотів побувати на узбережжі Балтійського моря, де можна зустріти зимуючих і кочових морських птахів.
Отже, щойно прибувши до Варшави я почав відмічати давно не бачених птахів Старого Світу. Всі види воронових: сіра ворона, грак, галка, сорока. Два види горобців, шпаки і голуби, звичайні мартини.
Ну і звичайно синиці, причому блакитних синиць було чи не більше ніж великих; зустрічались і чорні синиці. А от повзиків було на диво мало, лише в останні дні зустрів. До речі, я зрозумів, що трохи підзабув голоси цих звичайних європейських птахів.
Коли я писав про птахів, яких я сподівався зустріти, я не згадав одну річ. Справа в тому, що на початку жовтня в самому центрі Варшави знайшли рідкісну залітну середземноморську кропивʼянку. І судячи з повідомлень в eBird, вона все ще була на місці! Тому наступного дня я поїхав прямо туди. От тільки птаха не знайшов в той день. Але натомість, там трималися ще кілька незвичайних зимуючих: сіра кропивʼянка, прудка кропивʼянка і самець з самкою чорноголової кропивʼянки. Я можу приблизно уявити, що саме там приваблює птахів, але не можу не дивуватися, чому вони всі зібралися саме в цій локації в центрі міста, а не в іншому, подібному, але менш людному місці.
Прогулянка продовжилась біля Вісли, де можна було спостерігати сріблястих мартинів, великих бакланів, крижнів, великих крехів, і одну сіру чаплю. Також звичайними у місті є припутні і чорні дрозди.
Наступного дня ми поїхали до Ґданська. З вікна потягу на якихось штучних ставках я побачив пару великих чепур і ще хижака, про якого я подумав, що це очеретяний лунь, але в цьому не впевнений. І ще одного птаха я спостерігав лише з вікна поїзда, але в інший день – канюка.
В Ґданську орнітофауна та сама, хіба що сріблястих мартинів більше. Місто славетне історією і архітектурою, яким ми віддали належну пошану, але з погляду птахування головна мета була іншою. Наступного дня ми відправились в містечко Хел (Hel) на самому кінці коси, яка видається в Ґданську затоку. Трохи менше двох годин на потязі, але значна частина дороги проходить по косі, подекуди дуже вузькій, з красивими пейзажами.
Окрім містечка на кінці коси розташований широкий пляж, за ним смуга піщаних дюн, яка представляє собою захищену територію, а далі соснові ліси, в яких де-не-де розкидані залишки військових обʼєктів часів Другої світової війни (а може й інших часів).
В лісі, окрім очікуваних синиць, я зустрів жовточубих золотомушок, зябликів, звичайного дятла, сойку, підкоришника (не розпізнав, якого з двох видів) і самку снігура.
Але головні надії я покладав на прогулянку вздовж моря. Треба сказати, що погода взагалі була дуже добра протягом всіх моїх відвідин Польщі. Але цей день на узбережжі Балтійського моря був, мабуть, найкращим. Яскраво світило сонце, було тепло і без особливого вітру.
Звичайно, мартинів було достатньо: звичайні і сріблясті. Але дуже скоро я зустрів і морських мартинів з темними спинами. Багато було великих бакланів. Майже всюди плавали великі крехи. Але кілька разів пролітали морянки! В Європі це моя друга зустріч, після Шотландії.
На березі, неподалік від води зустрів пару пуночок! Теж друга зустріч в Європі (в Україні бачив в 2009 році!), хоча в Канаді це не дивина. Велика пірникоза плавала.
І нарешті, мабуть, найкращій птах, якого вдалося знайти – малий мартин! Це лише друга зустріч, а перша була в 2009 в Херсоні. Це 15 років назад!
Отже, жодних лайферів зустріти не вдалося, і взагалі перелік не надто великий, але дуже приємно було побувати в новому місці і пройти вздовж моря. Хоч і фотографій особливих не зробив, окрім цього мартина.
По дорозі назад до Варшави, ми відвідали замок в Мальборку, де я зустрів таких птахів, які хоч і вважаються здебільшого перелітними, в Європі давно зимують: вільшанку, чорну горихвістку і волове очко. Також з іще не бачених додав сивого мартина і болотяну гаїчку.
Однак, повернувшись до столиці, я мав виконати свою мету по лайферах. Одного дня, зранку, я поїхав на плац Дефіляд, в пошуках згаданої диковини – середземноморської кропивʼянки. Цього разу мені посміхнулася доля, можливо тому, що кілька фотографів вже знайшли і знімали її :) Отже, моїм першим лайфером Польщі став цей птах, якого тільки вчетверте зареєстрували в країні. І ще один сюрприз чекав мене тут: окрім жовточубих золотомушок в обʼєктив мого бінокля потрапила золотомушка червоночуба (попередня зустріч – в Україні в 2012 році).
Після цього я трохи пройшовся вздовж Вісли, де побачив ще чубату чернь і рибалочку. Після цього приєднався до своїх родичів у великому парку.
Тут матеріалізувался наступна мета: нарешті вдалося надійно розпізнати короткопалого підкоришника. В парку багато водоплавних: лебеді-шипуни, лиски, водяні курочки, і неочікуваний (навіть небажаний) лайфер – мандаринка. Якщо чесно, я думав що вони тут не рахуються, але згідно з eBird це вже натуралізований вид. Ще додав до списку боривітра, чикотнів і щигликів.
Таким чином, лише одного лайфера мені залишалося знайти – зелену жовну. Шукати її слід було там, де я вже був – вздовж Вісли. Тому наступного дня ми з родичами відправились туди на велосипедах. Хоча проїхатись було приємно і багато цікавих птахів зустріли, але жовни не було. Лише довгохвостих синиць додав до списку – гарні пташки!
Я не міг цього так залишити, тому наступного дня вже сам поїхав туди рано вранці, вже втретє! Гуляти зранку найкраще, хоч і прохолодно. Активність птахів була непогана. Це був день дятлів. Спочатку я знайшов середнього дятла. Потім якась пара перехожих підказала мені, що вони бачили чорну жовну, і через кілька хвилин вона попалася і мені! Але зеленої все не було!
Я дійшов майже до моста, який призначив собі кінцевою точкою. Та й втомився вже. Тому я вирішив покрутитися навколо групи дерев, яку стежка обходила з двох сторін. Втім, після хвилин десяти чи пʼятнадцяти вирішив покинути цю справу. Аж раптом почув голос, схожий на бажаного птаха, пішов на нього. Якийсь силует пролетів, я поспішив в тому напрямку. Сонце вже піднялося і світило в очі. Почав вдивлятися в дерева і побачив якийсь рух. Так і є, зелена жовна! Фото зробив тільки для підтвердження.
Отже, всього у Польщі я зустрів 57 видів птахів, з них чотири нових.
І ще: на зворотньому шляху я вийшов з аеропорта Мюнхена і трохи побердвочив навколо будівлі терміналу. Взагалі-то я хотів відвідати Besucherpark, але потяг не працював, а автобусом на заміну я полінувався. І не жалкую, можливо б там не зустрів цих птахів. Таким чином тепер у мене є ще список Німеччини з восьми видів, серед яких найнеочікуванішою була чорна горихвістка, а чорна ворона стала додатком до мого річного списку.
Катерина
Дуже гарний стиль викладу, дякую.