Июль 2025

Короткий звіт про спостереження за птахами за чергові три місяці року – з квітня по червень. Набір видів іде досить швидко, особливо в Вінніпезі.

Цього року в місті зʼявилася нова грандіозна калюжа – на місці, куди взимку звалюють сніг. А велика калюжа з брудом означає одне: кулики!

Всі бердери туди їздили, і я також, кілька разів. Додав там аж 7 нових видів до мого списку Вінніпегу, з яких шість кулики. Особливо приємно було побачити чорногрудих побережників (Dunlin), вперше за 4 роки. А ще морська сивка (Grey Plover), Marbled Godwit, білий побережник (Sanderling), American Avocet і Willet. Сьомим був чорний крячок (Black Tern), давно шукав його в місті.

Там же іще одна знахідка, почув Nelson’s Sparrow в заростях, пішов його шукати і знайшов досить легко! Перше візуальне спостереження птаха, якого раніше тільки чув.

І ще одне побачене вперше – дрімлюга Common Nighthawk дрімає на гілці дерева, і просто у нас на дворі! Раніше спостерігав їх лише в польоті.

Ну і найцікавіше наприкінці червня. У нас в Манітобі звичайні Western Meadowlark, тобто західні. А є ще східні, і зовні їх складно розрізнити. Але співають вони по різному. І от в червні на одному полі в східній Манітобі, близько навіть до бореальних лісів, знайшли Eastern Meadowlark (за повідомленням навіть двоє). От я і поїхав за ним – і знайшов. Співає справді інакше. А бачив його здалеку. Отже, новий лайфер – Eastern Meadowlark.

До речі, птах №300 в Канаді (за чинною класифікацією). В Манітобі 289-й, в світі 566-й. Список року на 30 червня досяг 206 видів (рекорд в Манітобі).

За всю історію спостережень за птахами, я знайшов лише двох лайферів на свій день народження, і в обох досить схожа історія. Вони обидва є дуже поширеними місцевими птахами, яких я побачив невдовзі після прибуття до нової країни.

Я приїхав до Нью-Йорка в середині липня 2010 року і спочатку жив з одним із своїх колег у Краун-Хайтс. Моїм першим лайфером була Laughing Gull, яку я побачив з таксі, коли я їхав до нього з аеропорту. Але я шукав власне житло для оренди. Тож на свій день народження я пішов дивитися квартиру в Хобокені, штат Нью-Джерсі. Виявилося, що квартира була над якимось баром чи кафе, і власник досить чесно сказав, що там може бути шумно.

Але там, у Хобокені, на річці Гудзон, я зареєстрував свою першу канадську казарку! Тепер це здається дивним, бо на той час я вже відвідав Проспект-парк і підозрюю, що там, на ставках, могли бути канадські казарки. Або їх не було, або я вважав, що вони не рахуються, як одомашнені паркові птахи. Я навіть не збираюся перевіряти фотоархів, бо не хочу змінювати свої записи.

А наступного дня я пішов до Централ-парку і знайшов таких гарних лайферів, як каролінка (Wood Duck) та Louisiana Waterthrush.

Фото: не той птах, а інший, якого я бачив пізніше в Квінcі. Його окільцювали чотирма роками раніше недалеко, в Атлантик-Біч, штат Нью-Йорк.

Тепер до наступної історії. Ми прибули до Манітоби в середині червня, тож до мого дня народження в мене вже був хороший список поширених птахів Вінніпега, але я ніколи не виїжджав з міста.

У той час у певному районі тримався Mississippi Kite (велика рідкість), тому я хотів піти і подивитися на нього на свій день народження. Але плани змінилися, ми збиралися на прогулянку на човні по Ред-рівер, організовану членами російськомовної (тобто пострадянської) спільноти. Як новий іммігрант, який нікого не знає і не має роботи, ти маєш спілкуватися та зав’язувати зв’язки, чи не так? Чесно кажучи, я мало що пам’ятаю з цієї поїздки, окрім оглушливо гучного аматорського виконання радянських поп-хітів. Корисних зв’язків не зав’язалося.

Але дещо цікаве таки було: я мав можливість подивитися на береги Red River та її птахів. Того дня я вперше в Манітобі побачив деякі види, вже знайомі мені з Нью-Йорка: скопа, гриф-індичка, американський сріблястий мартин, велика блакитна чапля. Але найголовніше – лайфер: Franklin’s Gull.

Що ж до Mississippi Kite, то я пішов і знайшов його наступного дня.

Фото: не того дня.